Повернутися до звичайного режиму

Історія закладу освіти

В історичних документах про навчання дітей в нашому селі нічого незгадується аж до1870 року. Лише після царської реформи освіти в церковних звітах за цей рік згадується Куснищанське пара­фіяльне училище, що передане з Відомства Державного майна місцевому земському управлінню і утримується за його кошт .

/Files/images/фото 001.jpgУ 1887 році школа стала церковно-парафіяльною і в ній навчалось 60 хлопчиків. Була вона однокласною з дворічним строком навчання, при школі був город. Заняття проводив псаломщик Григорій Теодорович, з домашньою освітою. Жалування за навчання мав 40 рублів .

Хоча школа була однокласною, але навчатись в ній можна було два, а то й три роки, поки не навчишся читати й писати. Найголовнішим предметом був Закон Божий, а ще викладались і предмети гуманітарні: історія Російської імперії, географія, арифметика та читання з мовою.

Навчання розпочиналось 1 листопада, але часто - аж у грудні.

/Files/images/фото 002.jpg1897 року вийшов закон, згідно з яким всі сільські церковно- приходські школи наділялись землею . Ще п'ять гектарів землі додалось до церковної і в Куснищах.

А «здание школы деревяное, ветхое и невместительное» .

1905 року в школі вже навчалось 140 хлопчиків і дівчаток , а на її потреби від громади збирали 60 рублів у рік та ще 300 виділяло земства.

Навчання в церковно-парафіяльній школі було платне : за рік потрібно було заплатити від одного до трьох карбованців. Але коштів катастрофічно не вистачало і «псаломщик Григорий Теодорович с 1905 года обучает в школе церковному пению и чтению на клирость безплатно» .

Тоді ж і дочка місцевого священика «Мария Абрамович состоит учителем местной церковно-приходской школы»

У 1906 році в школі навчалось 129 хлопчиків та 15 дівчаток

/Files/images/фото 003.jpgУ 1911-1913 роках вчителем у школі був куснищанець Вихор Наум, а з початком Першої світової війни школа припинила роботу, бо і священик, і багато куснищан евакуювались вглиб Росії. Коли ж село окупували австрійські війська, то в 1916 році, за рішенням Верховної шкільної ради, школу відкрили знову. Тепер навчання проводилось рідною українською мовою, а навчав грамоті український січовий стрілець, галичанин Юрко Пернерівський.

Цю школу у 1916-1918 роках у нашому селі відвідувало 70 дітей. Досить швидко, всього за два роки, були споруджені шкільне приміщення і новий будинок для священика. Ця подія відбулась у 1908 році. Кошти на школу збирала громада, їх не вистачало на все будівництво, тому довгий час, аж до середини тридцятих років, частина старого церковного приміщення (захрестя) ще використовувалась як класна кімната. Як згадували старожили, у цій класній кімнаті в 1935 році навчався сьомий клас, а як наочність на уроці біології поляк Яворський використовував людські черепи тa кістки, викопані зі старого сільського кладовища, яке було поряд з школою.

/Files/images/фото 005.jpgВіднайти свідчення про існування школи в селі у 1919-1920 роках не вдалося, хоча, можливо, вона й працювала. Але достеменно відо­мо, що з приходом поляків на Волинь, у 1921 році, школа знову відчинила двері для дітвори. Директором народної школи з початку її відкриття і до 1939 року був Микола Іванович Ренда. Педагогами були його дружина і сестри Якубіщувні - Міхаліна та Станіслава. Разом з іншими вчителями жили вони в шкільному приміщенні - «кватирували».

Спочатку навчання було не обов'язковим, але для селян доволі дорогим (12-15 злотих).

/Files/images/фото.jpgШкола була семикласною (сім відділів так званої трикласної школи), хоча класів насправді було два, бо, як молодші, так і старші класи (з п'ятого по сьомий), були об'єднані.

Завдячуючи старанням директора школи Ренди М.І., уряд дозволив відкрити у 1937 році дві початкові школи на хуторах Жджар і Кобилля у звичайних селянських хатах.

На той час в сільській школі навчалось 304 учні, в Кобильській школі - 97, а в школі хутора Жджар - 71 учень .

Крім директора, уроки в школі вело і подружжя Яворських. Про Яворського старожили розповідали, що сам він був відставним польським офіцером, але суворим і хорошим вчителем. Навесні 1939 року він у Любомльському повітовому управлінні одержав радіо зі слухавками. Його встановили в школі і тепер селяни часто збирались тут послухати новини зі світу. Тоді ж вчитель викупив у Євгена Горбика лазню, переобладнав її на житловий будинок, посадив гарний садок на місці старого.

Уроки Закону Божого, що проводились щосереди, вів син свяще­ника Анатолій Закидальський. З приходом радянської влади він почав навчати грамоти молодші класи, але на Пасху 1940 року нова влада організувала в школі танці. Анатолій же більшу частину учнів забрав на службу до церкви. Його негайно звільнили з посади вчителя. Надалі Анатолій Закидальський допомагав здійснювати службу своєму батькові, після війни зібрав куснищан у великий хор, який співав не лише в церкві, а й перед односельчанами.

У жовтні 1939 року , з приходом радянської влади, сільська школа стала семирічною. З’явились нові вчителі, прислані в село зі східних областей. Серед них - із Сумщини був присланий вчитель хімії та географії Неволько Петро Лукич та математик з Вінничини Василь Кирилович Денисюк.

Коли почалась війна, Василь Кирилович евакуювався на схід, але йому так сподобалась Волинь, що по війні, в кінці 1944 року, знову приїжджає сюди. Тепер його призначають директором школи в сусіднє Городно. В ніч на 17 жовтня 1945 року його застрелили, коли сидів над книжками за столом.

Із Сумщини був присланий вчитель хімії та географії Неволько Петро Лукич, який потім загинув на фронті..

Директором Куснищанської школи у 1940 році був призначений Грицюта Онисим Калістратович, який до цього служив дяком у Закидальського.

Після визволення директором школи стає вчителька - східнячка Поліна Федорівна Гром (Громук), а Онисим Калістратович навчає школярів з першого по сьомий клас математики і керує шкільним хором.

У 1944 році, після визволення села від фашистів, для навчання селянських дітей відкрили двері вже дві школи. На Других Куснищах з'явилася ще одна семирічка. Навчала дітей ця школа до 1954 року, а потім була об'єднана із школою на першому селі. Тут, в так званій школі «Забагоннього» залишились тільки початкові класи.

Очолив нову семирічку Сацюк Никифор Васильович.

У 1945 році при першій Куснищанській школі були організовані перші піонерські загони. Всього піонерів нараховувалось 40. В цей непростий час вступати в піонери боялись не стільки самі діти, як їх батьки, що розуміли, яка небезпека при цьому могла загрожувати. Організаторами піонерської роботи були директор школи Грицюта та вчителька Гром Поліна.

Умови навчання були не з легких: одноповерхова школа, маленька. вчительська, три класні кімнатки. Навчання постійно проводилось у дві зміни. Але діти були бадьорі, веселі.

При школах були створені піонерські організації, які нараховували 185 школярів.

Піонери шкіл допомагали жінкам, чоловіки яких загинули на фронті, інвалідам Великої Вітчизняної війни. Розповідали селянам про Радянську владу, читали газети. Старанно працювали на дослідних ділянках, заклали шкільний сад, розпочали будівництво теплиці. В 1958 році виростили і передали місцевому колгоспу «Зоря комунізму» 450 кроликів.

Заслуговує уваги робота червоних слідопитів школи, особливо тоді, коли з'явився молодий вчитель фізики Янчук Анатолій * , Петрович. У школі успішно працював загін слідопитів «Пошук». Члени цього загону зібрали багато матеріалів про воїнів Червоної Армії, які захищали Волинь і село від гітлерівських загарбників. У 1971, 1985 роках в школі були організовані зустрічі з ветеранами війни, зокрема з воїнами 47 Окремого кулеметного батальйону.

У 80 - х роках пошукову роботу в школі продовжила вчителька російської мови та літератури Оніщук Галина Іванівна.

До початку 90-х років у школі навчалося більше 400 учнів. Школа була переповнена (17 класів-комплектів ), навчались у дві зміни, і давно виникла потреба у будівництві нової школи. Проте лише у першій половині 90 -х років за рахунок колгоспу (голова Дем’янчук М.А.) було виготовлено технічну документацію сучасної школи, розрахованої на 395 місць.

1 вересня 1995 року розпочали навчання у новій двоповерховій школі.

Сьогодні в школі навчається 219 учні, працюють 28 вчителів та 17 чоловік обслуговуючого персоналу.

З 2006 року школу очолює Гуменчук Галина Володимирівна.

Кiлькiсть переглядiв: 652

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.